Віра Вовк (Селянська, 02.01.1926, Борислав - 16.07.2022, Ріо-де-Жанейро). Поетка і науковець, впродовж тривалого часу голова кафедри германістики в Державному університеті Ріо-де-Жанейро. Член Нью-Йоркської поетичної групи. Під час відвідин України в 1965-му познайомилася з Іваном Світличним та Василем Стусом. Була однією з небагатьох людей, хто підтримував постійне листування з ними.
Василь Стус про Віру Вовк: "Я щиро заздрю Вашій чистоті, Вашій граціозній вглибленості (признаюся: глибина — це єдиний для мене критерій художності... граціозна вглибленість — це те, що дається од природи" (З листа до Віри Вовк від 16.10.1969 р.).
З листа до Віри Вовк від 30.07.1974 р.:
Люба пані Віро!
Як ся маєте? Як Вам живеться, пишеться? Чи не забули Ви досі, що я Вас люблю? Десь аж під серцем Славути лежить Ваше фото (здається, я його не бачив цілу вічність!), і забуваються рядки любові: ще видиться чужий далекий край і в ньому жінка, здумана зигзиця, шепоче спрагло: Боже, най святиться, о най святиться край далекий мій (цитую по пам’яті).
Так, як у сні: квітчаста сукня і Ви — в робітні, молільні — молитовна і творча — щось шепочете спрагло. Так вийшло, що той знимок — у центрі моєї пам’яті про Вас, Ваш образ.
Пишу дещо, думаю дещо, а надіюся тільки на те, що Бог дасть сили обернутися на роботу, поділяючи Гесіодові “Труди й дні“ на поокремо.
Найкращі зичення мої — Вам.
Ваш Василь