Все вужчає благенька смужка літ і білогруді хвилі наповзають на простір сподівання. Почезають шляхи прийдешнього. І білий світ подаленів, як загадковий острів, немов прощальна любої рука. А дні пливуть, немов крижини гострі. І проглядає вічність нешвидка. І всесвіт проглядає неозорий і в ньому ти — мов цяточка мала, що скоро скресне — од тужінь і змори, і тінь висока стане край стола.
"Все вужчає благенька смужка літ..."
dvstus@gmail.com
Інші публікації з "ВІрші 1973-1979 рр., що не ввійшли до збірки "Палімпсести""
"Хай тобі про згадку..." - першопублікація в Україні.
26 черв.
"Хто б, як кричав я, почув би мій голос..." - першодрук
30 трав.
"Понурила волошка головки..." — Першопублікація
30 трав.
"Була шипшина — росяна, осіння..."
29 трав.
"Душа колюча мов їжак..."
23 трав.
"Ми порозходились де хто..."
20 трав.
Більше статей