Вже сніг пускається в вікні понад дроти і огорожу. Німіє серце, повне дрожу, невже повік не переможу цей вік, цей час, цей вид, ці дні. На білій, ніби мрець, стіні ще світло сіється ліхтарне і вітер подимає марне. Яке ж, мій Боже, незугарне життя в тюремній маячні на чужаниці чужині.
dvstus@gmail.com
Інші публікації з "ВІрші 1973-1979 рр., що не ввійшли до збірки "Палімпсести""
"О скрипки тьмавий гуд..."
22 квіт.
"Зашепотів весняний сніг..."
19 квіт.
"Як гостро сколотий уламок..."
18 квіт.
"Урвалося. Гуль-гульк..."
8 квіт.
"Як шипшини листок..."
28 лют.
"Цей тлум надій і молодих смертей..."
19 груд.
Більше статей