Вже сніг пускається в вікні понад дроти і огорожу. Німіє серце, повне дрожу, невже повік не переможу цей вік, цей час, цей вид, ці дні. На білій, ніби мрець, стіні ще світло сіється ліхтарне і вітер подимає марне. Яке ж, мій Боже, незугарне життя в тюремній маячні на чужаниці чужині.
dvstus@gmail.com
Інші публікації з "ВІрші 1973-1979 рр., що не ввійшли до збірки "Палімпсести""
"Хай тобі про згадку..." - першопублікація в Україні.
26 черв.
"Хто б, як кричав я, почув би мій голос..." - першодрук
30 трав.
"Понурила волошка головки..." — Першопублікація
30 трав.
"Була шипшина — росяна, осіння..."
29 трав.
"Душа колюча мов їжак..."
23 трав.
"Ми порозходились де хто..."
20 трав.
Більше статей