Вже сніг пускається в вікні понад дроти і огорожу. Німіє серце, повне дрожу, невже повік не переможу цей вік, цей час, цей вид, ці дні. На білій, ніби мрець, стіні ще світло сіється ліхтарне і вітер подимає марне. Яке ж, мій Боже, незугарне життя в тюремній маячні на чужаниці чужині.

dvstus@gmail.com
Тільки аутентифіковані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть, будь ласка.