Збірка "Час творчості" Збірка "Палімпсести"
Розпросторся, душе моя, Розпросторся, душе моя, на чотири татамі, на чотири татамі або кулься від нагая, і не кулься од нагая чи прикрийся руками. і не крийся руками. Хай у тебе є дві межі, Хай у тебе є дві межі, та середина — справжня, та середина — справжня. марно, невіре, ворожить — Марне, вороже, ворожить — молода чи поважна. молода чи поважна. Посередині — стовбур літ, Посередині — стовбур літ, а обабоки — крона. а обабоки — крона. Посередині — вічний слід Посередині — вічний слід (тінь ворушиться сонна). від колиски до скону. Ні до неба, ні до землі — Жаль — ні неба, ані землі не сягнути нікуди. в цій труні вертикальній, Не будіте мої жалі, і заврунилися жалі, лицемірні іуди! думи всіли печальні. Чи не мріяв я повсякчас, Як то сниться мені земля, чи не праг, як покути, на якій лиш ночую! щоб заквітнути проміж вас, Як мені небеса болять, як барвінок між рути. коли їх я не чую. Як то сниться мені земля, Як постав ув очах мій край на якій лиш ночую, наче стовп осіянний. як мені небеса болять, Каже: синку, ступай, ступай, коли їх я не чую. ти для мене коханий. Як постав ув очах мій край, Тож просторся, душе моя, ніби стовп осіянний. на чотири татамі Каже — сину, на смерть ставай — і не кулься од нагая ти для мене коханий. і не крийся руками. Тож просторся, душе моя, на чотири татамі, і не кулься від нагая, і не крийся руками.
Вірш «За читанням Ясунарі Кавабати», як і багато інших поетичних текстів Василя Стуса, має кілька варіантів. Цей вірш поет створив у камері попереднього ув’язнення, де він перебував під час першого слідства у січні–вересні 1972 р. Вірш увійшов до знакової збірки «Час творчості / Dichtenszeit», а потім, як і немало віршів цієї збірки, інший варіант тексту увійшов до наступної збірки «Палімпсести».
Джерелом першого варіанту вірша є лист до дружини від 9.04.1973 (за півтора роки після написання вірша), де Стус надсилає кілька знакових віршів зі збірки «Час творчості» — перших три вірші збірки, які є першими трьома віршами, написаними в ув’язненні 18.01.1972 року («Мені зоря сіяла нині вранці…», “Яке блаженство — радісно себе…“, “Оце твоє народження нове…»), а також (пропускаючи наступних сім віршів) вірш «За читанням Ясунарі Кавабати», написаний 21.01.1972. Можна припустити, що обравши саме ці тексти для листа, Стус особливо наголошує їхнє значення для цього періоду своєї творчості.
Ясунарі Кавабата, як і деякі інші японські автори, викликав інтерес Стуса впродовж тривалого часу. Про своє читання Кавабати поет пише в листі до дружини від 19.11.1973 року: «Більше читаю — гарну статтю про раннього А. Камю, звідки йдуть витоки “Чужого”; роман Ясунарі Кавабати, естетику Сартра, багато поточного». В цьому ж листі Стус, традиційно, радить синові читати «японців».
Оскільки збірка «Час творчості» творилася як свого роду щоденник, то назву вірша можна розуміти і як вказівку на «обставину» написання тексту. Згадку про те, що поет читав
Я.Кавабату саме в період написання вірша, знаходимо в листі до Миколи Плахотнюка від 26.12.1978 року, де поет пише: «Ясунарі — читав у перші дні давньої ізоляції. Писав вірші про те: розпросторся, душе моя, на чотири татамі і не кулься од нагая і не крийся руками (що згадав із більшого вірша)». Ця остання фраза свідчить, що Стус подає цитату із варіанту вірша 1972 року, який він називає «більшим».
Літературознавиця Ольга Пуніна вважає, що визначення конкретного видання творів Кавабати, яке читав Стус, в даному випадку не є принциповим, з чим можна частково погодитися: «На жаль, доступні джерела не вказують, яке ж із тодішніх видань доробку японського прозаїка стало інтенцією до появи в камері попереднього ув’язнення Київського КДБ 21 січня 1972 р. вірша “За читанням Ясунарі Кавабати”, тому віднаходити конкретні впливи не видається за доцільне; радше слід мовити про імпульс — спонуку» . Але, знаючи звичку поета купувати книжкові новинки, особливо світової класики, можна майже впевнено говорити, що це було московське видання 1971 року. Варто згадати і про статтю однієї з перекладачок Кавабати російською Тетяни Григор’євої, що була опублікована у серпневому номері «Иностранной литературы» за 1971 рік і мала назву «Читая Кавабата Ясунари». На жаль, сьогодні ще не можна мати певності, чи читав і чи знав Стус про існування цієї статті, і, відповідно, чи могла вона якось вплинути на історію написання цього вірша, але абсолютний збіг назви вірша із назвою статті може про це свідчити (1).
Вірш «За читанням Ясунарі Кавабати» можна прочитувати у площині чотирьох просторів:
- читання (за читанням) – «наближення» (рецептивна естетика) до єдиного простору (розпросторся) Слова (батьківщина поетів, простір культури/ літератури);
- діалог, взаємодія різних культур, двох просторів;
- позамежний простір (мовчання, де жест і музика ще не стали Словом), на що вказує прийменник «за»;
- реальний фізичний простір перебування поета — простір камери (чотири татамі).
Важко у повноті розкрити назву аналізованого вірша. Передовсім, вона була продиктована конкретною обставиною читання Кавабати і необхідністю «роз’яснити», «обґрунтувати» використання образу
японських татамі. Можна логічно припустити, що образ татамі Стус знаходить саме в Кавабати, що не виключає, звісно, що він міг знати про татамі й раніше, але поштовхом до використання цього образу мали стати саме тексти японського письменника. Звернімося трохи до самого поняття татамі: японські килимки татамі використовуються для покриття підлоги, форма традиційних татамі незмінна (на відміну від розміру, який варіюється залежно від району Японії) — це прямокутник; приміщення вимірюється за допомогою татамі. Стандартна кімната для церемонії чаювання має вимірюватися чотирма з половиною татамі. Це дуже вузький простір, який, припускаємо, Стус ототожнює із простором власної камери.
Перший же рядок тексту відсилає нас до неодноразових звертань Стуса до власної душі, яке з’являється в поета за умов граничної необхідності. Попри вузький простір «чотирьох татамі» (у пізніших віршах Стус більш безпосередньо його визначає: «весь простір мій — чотири на чотири»), душа має розпросторитися тут задля писання (надалі: «ярій душе, ярій, а не ридай!»). У самому слові «розпросторся» присутнє поняття простору. Простір стає у вірші центральним образом, хоча й саме слово виникає лише один раз — та й то у складі дієслова. Однак на поняття простору, його реальної замкненості і духовної (через творчість) безмежності автор вказує чи не в кожній строфі. Ідея замкненого простору, який не дозволяє вирватися ані вгору, ані вниз і йдеться, безперечно, не лише про фізичний простір (хоч про нього – перш за все), але й про його наслідок, про духовну замкненість, ув’язнення.
Не менш плідним може бути і прочитання цього вірша у христологічному контексті, де «чотири татамі» можна зрозуміти як чотири рамена хреста. А такі рядки як не кулься од нагая або:
Як постав ув очах мій край, ніби стовп осіянний. Каже — сину, на смерть ставай — ти для мене коханий.
виразно відсилають до мотиву страстей Христових. Серед прямих алюзій на євангельський текст є і образ Іуди (лицемірні іуди).
Вірш «За читанням Ясунарі Кавабати» відкриває перед читачем велике поле для інтерпретації — починаючи від самої поліваріантної природи цього тексту (варіанти не обмежуються двома текстами з різних збірок), його складної образності, і завершуючи можливістю біографічного прочитання цього тексту.
Маргарита Єгорченко