Камінна брила, що рине в безвість — кавалок болю. Плането! Земле! За жарти маю свою недолю. Оце кружляння між днем і ніччю, межи смертями зоветься горем, зоветься щастям, а ми — хортами Господніх вловів. Ми вовкодави чиїх агоній? Чийого сказу?
Вірш написаний на початку 1960-х. Поза збірками.