Жовтий місяць, а ще вище - крик твій...

Жовтий місяць, а ще вище — крик твій, а ще вище — той, хто крізь зорі всі твої молитви пересіяв, мов на решето, він, німуючи, відкрився в тверді, ніжністю спотворив і закляв, і тобі, потворі, спересердя добру мову й розум одібрав. А підвівши добрі дві долоні, а зітерши подуми з лиця, він промовив: радісні комоні випущені з стаєнь правітця, радісну стежу вам прокопитять і заграє обраділий степ…

А світання золоте обіддя котиться, округле і пусте.

IX. 1967

Тільки аутентифіковані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть, будь ласка.