Руками по кишенях обмацуючи діри і ліктями світивши, я фертиком ішов Бо з неба сяла Муза! Її я ленник вірний, ото собі розкішну вигадував любов! Штани нінащо стерті? Та по коліна море! Адже котигорошку лиш рими в голові. Як зозулясті кури, сокочуть в небі зорі, а під Чумацьким Возом — банкети дарові. Розсівшись при дорозі, ті гомони лелію. Роса на мене впала — а я собі хмелію, бо вересневий вечір — немов вино густе. І все капарю вірші, згорнувшись у калачик. Мов струни ліри — тіні (їх кóпаю, як м’ячик). Штиблети каші просять? Овва, і це пусте!
Ma Bohème
Je m’en allais, les poings dans mes poches crevées ; Mon paletot aussi devenait idéal ; J’allais sous le ciel, Muse ! et j’étais ton féal ; Oh ! là ! là ! que d’amours splendides j’ai rêvées !
Mon unique culotte avait un large trou. – Petit-Poucet rêveur, j’égrenais dans ma course Des rimes. Mon auberge était à la Grande-Ourse. – Mes étoiles au ciel avaient un doux frou-frou
Et je les écoutais, assis au bord des routes, Ces bons soirs de septembre où je sentais des gouttes De rosée à mon front, comme un vin de vigueur ;
Où, rimant au milieu des ombres fantastiques, Comme des lyres, je tirais les élastiques De mes souliers blessés, un pied près de mon coeur !
Cahier de Douai (1870)
«Моя циганерія» (Ma Bohème) - імпресіоністичний сонет, написаний 1870 р. Василь Стус перекладає "циганерія" - не "богема" - бо це гімн бродяжництву людині в природі.
Ліричний герой вірша Артюра Рембо — поет-мандрівник, для якого сенс життя полягає в свободі й поетичному натхненні: тобто в тих цінностях, які є абсолютними для Стуса-перекладача і Стуса-поета. Це особливий спосіб життя, в якому найбільша любов - муза.
Імпресіоністичний сонет дуже точно передає вікові особливості почувань ліричного героя Рембо: вірність музі дає старт трансформації юнака у "фертика", якому «по коліно море», бо "рими в голові".
Так само цілковита відданість і насолода від мистецтва провокую ліричного героя до анархічного виклику проти дійсності, що властиво багатьом творам Артюра Рембо. Трохи менше ніж через сто років такий анархічний виклик спостерігатимеммо у хіппі, чиє світопочування вкотре посилить інтерес до творчості цього дивного поета, який так рано закінчив писати.
Вперше переписано у листі до дружини та сина від 14-15.11.1982 р.