Як запалить тебе, багаття, у чорний день? У чорну ніч? Як тишу притулить до віч і ждати, ждати, ждати й кланятись, клонитись ранкові, що йде під божеволіючим сонцем, і кликать день, котрий бреде у клекоті й клятьбі? І потім — як бути паленим крильми багаття біло-голубого, не в силі вибухнуть грудьми, не в силі бути з вічним боргом перед очима і чолом, перед світанням, днем і вечором? Чом я не випростаюсь? Чом свої не випростаю плечі, не випростаю рук своїх, не випростаю дум? Громами б, накликати на душу гріх, і блиском перетнуть дамаскним свої жалі, як ковилі, жаління довгі, ніби жала! Чи я діжду коли поліття для зголоднілого бажання? Як вибухнути, щоб горіть? Як прохопитись чорнокриллям під сонцем божевільно-білим? Як бути? Як знебуть? Як жить? 1963. XI.
Як вибухнути, щоб горіть?... Як бути? Як знебуть? Як жить?
Вірш написано впродовж першого місяця навчання в аспірантурі Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка АН УРСР. Починався цілковито новий етап Стусового життя. Поетова природа вимагала осмислення посталих інтелектуальних та буттєвих викликів. На цьому тлі й виникає вірш, що став яскравий зразком філософської, можна сказати навіть онтологічної, лірики цього періоду.
«…і блиском перетнуть дамаскним» — дамаскний, новотвір чи діалектне, розмовне слово від «дамаський». Дамаська сталь — міцна, гнучка та гостра сталь зі східним хвилястим візерунком, отримана шляхом особливої ковки. Використовувалася для виготовлення елітної холодної зброї (меч, шабля).