Який це час? Невідомо — який це час. Над головою — світлий гар віражів реактивних пілотів, унизу — розмахує прищербленою шаблюкою іграшковий Микола Щорс. Старий подагрик із шрамованим навпіл носом несе шахівницю, загорнену, ніби фотопапір, у чорну обгортку. На сусідній лавці примостився скромний мистецтвознавець і пильно вглядається в червону обкладинку щойно придбаного Янніса Ріцоса. Біля музею Леніна тренуються піонери.
З досадою кривиться кінооператор: ніяк не впіймає ув об'єктив півтори хвилини їхньої натренованої радості. А біля мене сидить хлопчина, вимережуючи в записничку патріотичні вірші. Він дуже серйозний, він надзвичайно серйозний! Атож — він складає оду Рідній КПРС. Втім, найбільше його цікавить кінооператор: от би написати тому на лобі оптимістичного катрена! Тільки треба думати про високе, і хлопець задирає голову туди, де на самім вершечку тополі кряче ворона. Липень1965 року
Вірш датовано липнем 1965 року. У цьому творі Василь Стус максимально гостро осмислив тему межичасся, в абсурдному середовищі якого доводиться жити. Не дивно, що саме в цьому творі абсурд чи не вперше стає повноправним і майже домінуючим художнім естетичним прийомом, який найточніше відбиває нагромадження безглуздих подій, унаочнюючи та посилюючи психологічний конфлікт між поетом і оточуючою реальністю.