Чи витримаєш ти найтяжчий іспит, моя любове? Зможеш, ачи ні? Ввижаються уста твої сумні і щоки Богородиці пречисті в нічних сльозах. І видиться рука — беззахисна, самотня і тонка, що пише на стіні розлуку довгу. І мариться, що з рідного порогу ти вже добра не ждеш. І не зовеш того, хто, запроваджений до веж, тебе, згорьовану, лишив самою із велетенською, як світ, бідою.
23.01.1972