Лист до дружини 9.02.1981 року №3
Дорога Вальочку, отож, другого листа я післав у Донецьк. Це — третій, лютневий. Повторюю те, що писав у другому: мав листа од Дмитра, мами. Марусин і Юліїв сконфіскували — в першому “искажение действительности“, в другому — “условности“. Михася прислала безумовне поздоровлення — зичить мудрості. Твої листи з віршами йдуть, дякую.
Обмальовую ситуацію: чуюся звичайне, коли обминути те, що болять руки в обох плечових суглобах (мало б уже минути — адже від серпня минуло півроку), що старі болячки дають знати про себе. А умови тут до лікування — ніякі. Лікареві заявив, аби замінив оселедці на цукор, бо оселедець шкодить мені. Той відповів — нема підстав. Думаю, що звертатися до нього — безкорисно взагалі.
Серпень 1980 року - під час слідчих заходів до Василя Стуса було застосовано фізмчне насильство. Судячи з опису наслідків, що відчувалися поетом навіть через півроку, були жорстко викручені руки. Інформація про побиття та інші засоби фізичного насильства вкладаються у вираз: "жорстоке побиття".
Чомусь за один харч тут беруть 25 карбованців, що дуже дивно (в Мордовії брали 14-15 і було таке ж вариво). Заробити стільки я не можу — за січень матиму всього яких 18-20 карбованців. Отже, залишуся винним за саму юшку. А що вже казати про сплачування смуг? Із Києва ще не прийшли ті 30-40 карбованців, що на рахунку лишилися (бо 200 карбованців повернув Тобі — після суду, перед операцією). Не повернули так само затриманих паперів — віршів, виписок, вироку й звинувачення.
За побачення нічого не відомо. Офіційно звертайся з листами до них — хай дадуть відповідь. Я питав у кагебістів — кажуть, що це парафія медиків. Тобто, кінців не знайти.
Найбільше докучає, що нема що читати. Те, що мають інші в камері, те й читаю. А це дуже мало.
Валю, я не хочу Тебе утруднювати передплатою. Коли б знайшлася змога інша — хотів би діставати українські "Всесвіт", "Вітчизну", "Друг читача", російські "Иностранную литературу", "Литературную газету", "Литературное обозрение", інформаційні бюлетені “Современная художественная литература за рубежом“ і “Информационный бюллетень изданий по современной буржуазной эстетике“ (остання назва — орієнтовна). Коли буде кому передплатити це з півріччя — з дякою довідався б про це.
Кажуть, сюди краще їхати або прямим авіарейсом із Києва, або з Москви — поїздом. Є кілька рейсів сюди, бажано ті, що приходять сюди вранці (від Москви — 28 годин). Вранці від станції Чусової йде автобус (здається, № 103) — завозять на 36 зону.
Коли б їхала (може, на весняні канікули Дмитра, може — на 1 травня) не сама, а з Дмитром хоча б, то прихопи Англо-російський і Франко-російський словники великі. Може, через побачення можна буде взяти.
Привези кілька зручних ручок (і кулькових, і з пером, на чорнило). Бандероль мені дали, протримавши її днів 10. Дякую. Надалі знай: тютюн, ручки, 2-3 пачки чаю — значно краща бандероль.
Дещо замовив через “Книгу — почтой“. Тепер потерпаю, щоб прийшли гроші з Києва — той рахунок. Інакше буде незручно повертати бандеролі.
Мав буклет від Є.Пронюка, поштівку. Кияни того робити не вміють (або не хочуть).
Чи не читала Ти роман Вл.Орлова в "Новом мире" № 2-4, 1980? Прочитав рецензію на нього - Л.Аннинского в “Литературном обозрении“ (випадково трапився номер). Роман зветься “Альтист Данилов“. Як пише Л.Аннинский: суть роману така: “На каждом шагу в элементарнейших бытовых ситуациях сегодняшний “среднестатистический“ добрый человек натыкается на множество мельчайших препятствий; он втянут в мышью беготню жизни, он чувствует свое унизительное бессилие в толпе таких же, как он, обделенных потребителей“. Довкола нього — порожнеча — на землі і на небі (бо ж атеїст!). Ось і живе — межи двома порожнечами. Але як йому то вдається? Кажуть критики — всі читають, звуть новим Булгаковим. А від старого Булгакова я теж не був на десятому небі. Популярщизна — українською мовою це письмо в дусі В.Земляка чи Яворівського, де багато слів на унцію смислу. Прочитай-но (сам такої змоги не маю) — мені перекажеш.
"Валю, я прошу Тебе: не висилай мені грошей. Я не маю жодного права обтяжувати Твій стан..."
Валю, я прошу Тебе: не висилай мені грошей. Я не маю жодного права обтяжувати Твій стан. Отож, і за передплату для мене сама не дбай. Краще я буду без книжок, ніж уриватиму від Вас останнє. Не така то й біда — без книжок, коли чуєшся так, як я зараз.
Продовжую: там же, в “Литературном обозрении“ прочитав рецензію на нові книжки Анатолія Жигуліна (Соловецкая чайка, Стихи, М., Современник, 1979; Жизнь, нечаянная радость. Избранное. М., Молодая гвардия, 1980). Серед книжок у себе Ти знайдеш його збірочку. Поет він славний у цілому, а людина, мабуть, ще краща. Пише так: “хорошо то пишется, что выжжется болью, раскаленной
добела“ (Литературное обозрение, № 9, 1980). Читаючи рецензію в "Литературном обозрении", зустрів таку назву вірша “Летели гуси за Усть-Омчуг“. І пригадав Тебе — на вокзалі — в червні 1977 р. І зрозумів поета. І стало приємно, що він так само любить поета Буніна. Коли б дістала ці збірочки — то почитай. А, може, й переписала б мені ці “гуси“.
Тепер — за Ліну. Отож, маєш збірку її? Вірші її — трохи не те, що роман про Чурай. Стильово. У Чурай — дозріла стилістика. А в ліриці — черезсмужжя. Мені відрадно, що сподобався Тобі чи не найкращий вірш. Але мені до вподоби і “Щасливиця, я маю трохи неба“, "Не треба класти руки на плече...", "Розвиднилось траві...", "Маркова скрипка", "Буває мить якогось потрясіння...", "Німе кіно — оця моя стіна..." і чимало іншого. Але все — різносусідує. Є прекрасні рядки, є слабіші. Хоч суть не в цьому; надто природнім голосом вона заговорила — що тепер робити каліфам на мить? Що робити каннібалам од літератури? Справді — велика дяка, що в музи такі обраниці!
А мені під замком поки не пишеться. Здається, я дозволив душі зайвину — чутися смертником. Це полегшило мені попередній іспит. А тепер роздумовую: чи не рано захолодився?
Ковчег твій — цей похмурий саркофаг, якому ти до скону вже стерничий. Коли не роззирнутись по світах, то сам собі вглядайсь, вглядайся в вічі Отак відчуй себе — і відсторонь, щоб образ з образом не злютувався. Бо цим ти жив, а того — начувався... Піддайся ж владній магії долонь: Хай буде неприступна — ця, з подоб усіх твоїх остання подобизна. Нехай, німа, прихована, залізна, вона земних не знає зваб, ні спраг.
Дякую за вітання. Уклін Атені, Славкові, Василеві, всім друзям. Цьомаю — Василь
Лист до сина 9.02.1981
Дорогий сину, дякую Тобі за листа. Знаєш, я був приємно здивований, що Ти став краще вчитися, братися до навчання. Може, Ти й справді зможеш закінчити чверть без трійок? Чи задоволена Тобою мама? Бо я за весь час дуже хотів бути задоволеним Тобою, але, на жаль, не дочекався такого. Якось у нас не вийшло знайомства, не змогли ми подолати холоду восьмирічної розлуки. Я шкодую дуже, що ви з мамою не змогли приїхати в січні. Добре було б, щоб ви таки приїхали удвох — із мамою. Але коли то буде можна — ще невідомо.
Шануйся, сину. Не залишай маму саму, частіше бувай із нею, не пускай маму саму нікуди — завжди, коли вона не перечитиме. Отак, як робить Богданка.
За мене не турбуйся. Я нібито залізний, бо інакше мені просто не можна. Обіймаю і зичу добра. Пиши, що то Ти читаєш тепер. Але пиши — тільки тоді, коли є настрій, бажання, а не просто мус. Будьмо ж! Твій тато Вітання дєді, всій родині тьоті Шури.
Богданка (Богдана Бадзьо, нар. 1967) — дочка друзів Василя Стуса дисидентів Юрія Бадзя і Світлани Кириченко, за освітою біологиня.
Синку, переписую тобі кілька віршів-жартів англійською мовою.
What are little boys made of, made of? What are little boys made of? Frogs and snails and puppy-dogs’ tails That’s what little boys are made of What are little girls made of? What are little girls made of? Sugar and spice and all things nise, That’s what little girls are made of.
Цей вірш С.Маршак переклав так:
Из чего только сделаны мальчики? Из колючек, ракушек и зеленых лягушек — вот из этого сделаны мальчики. Из чего только сделаны девочки? Из конфет и пирожных и сластей всевозможных вот из этого сделаны девочки
How many days has my baby to play? Saturday, Sunday, Monday, Tuesday, Wednesday, Thursday, Friday, Saturday, Sunday, Monday.
*
Robin the Bobbin
Robin the Bobbin, the big-bellied Ben He ate more meat than fourscore men; He ate a cow, he ate a calf He ate a butcher and a half He ate a church, he ate a steeple, He ate a priest and all the people! A cow and a calf, an ox and a half, a church and a steeple, and all the good people, And yet he complained that his stomach wasn’t full.
Маршак переклав вірша так:
Робин-Бобин кое-как подкрепился натощак съел теленка утром рано двух овечек и барана съел корову целиком и прилавок с мясником сотню жаворонков в тесте и коня с телегой вместе, пять церквей и колоколен — да еще и недоволен!
If all the world was paper, and all the sea was ink if all the trees were bread and cheese, What should we have to drink?
Будь, вчи ці помівки, перекладай. ВС
