Репродукція цієї фотографії американського письменника, зроблена канадським фотографом Юсуфом Каршем у 1957 році на Кубі, була надзвичайно популярною в інтелігентському середовищі СРСР. "Папа Хем", як часто називали Хемінгуея (1899 — 1961) в Україні у 1960-ті, був символом певного нонконформізму і молодіжної бравади, згадка його імені свідчила про позитивне сприйняття американської культури і стилю життя.
Для Василя Стуса в Хемінгуеєвському міфі важливими були і окремі літературні здобутки письменника, можливо дещо перебільшені як у зв'язку з жорсткою фільтрацією видань сучасної поету західної літератури, так і стоїчної філософії американця: "папи хемівське “не-трухай - старик — не трухай“ допомагає не раз," - пише він у фрагменті листа до Юрія Бадзя, вставленому в текст листа до дружини від 22.08.1973 р. В іншому листі до рідних від 1 жовтня 1975 р. поет ставить Хемінгуея в один ряд з такими майстрами як Фолкнер і Камю, які формують текст завдяки об'ємності епізоду.
Найбільш резонансними у 1960-ті були романи Хемінгуея "По кому подзвін" ("По ком звонит колокол", 1940), "Прощавай зброє" ("Прощай оружие", 1929) та повість "Старий і море" (1952), за яку письменника було відзначено Нобелівською премією.
Загалом, в освіченому колі літераторів 1960-1970-х років незнання Хемінгуея вважалося "поганим тоном", а цитати з творів папи Хема були важливою складовою тогочасного літературного арго:
Если поесть нельзя, так попробуй закурить
"Каммінгс має дух Хемінгуея (американський дух?). “Если поесть нельзя, так попробуй закурить“ — це чоловіча партія новели Хемінгуея “Кицька під дощем“, - це з листа до дружини від 16.05.1981 р.
Воєнна тема, яку розкрито через психологію персонажів, загалом домінує в письменника. Перша світова, громадянська війна в Іспанії є тлом, яке увиразнює людину та її вчинки, можна навіть сказати екзистенціалізує їх. Останнє було близьке Стусу другої половини 1960-х, який вів свою персональну боротьбу за людську та національну гідність.
Василь Стус про Хемінгуея: "Прочитав "Старий і море” Хемінгуея — враження чудове". (Лист до Бориса Дорошенка від 1960 р.).
"Зараз читаю “Иностранную литературу“ №9, де є поеми мого наукового керівника Е.Хемінгуея і п’єса Йонеско. Обов’язково прочитайте — одне і друге". (Лист до Віктора Дідківського від 23.10.1965 р.).