Як тихо на землі! Як тихо! І як нестерпно — без небес! Пантрує нас за лихом лихо, щоб і не вмер і не воскрес. Ця Богом послана Голгота веде у паділ, не до гір. І тінь блукає потаймир, щовбами сновигає потай. Пощо, недоле осоружна, оця прострація покор? Ця дума, як стріла, натужна, оцих волань охриплий хор? Та мури, мов із мертвих всталі, похмуро мовили: чекай, ще обрадіє із печалі твій обоюдожалий край.
Преклад на російську
Дмитра Бака
Как тихо на земле! Как тихо и нестерпимо - без небес. Подстерегает злое лихо, чтобы не умер, не воскрес. Голгофа, посланная Богом, зовет не ввысь - на дно, во мрак, там тень блуждает второпях, тайком, как будто ненароком. К чему ж, постылая недоля, тупой покорности укор и эти мысли - струны боли, молений этих хриплый хор? Но стены мертвые восстали и простонали хмуро: знай, возрадуется из печали твой дважды оскверненный край.