Ковчег твій — це похмурий саркофаг, якому ти до скону вже стерничий. Коли не роззирнутись по світах, то сам собі вглядайсь, вглядайся в вічі. Отак відчуй себе — і відсторонь, щоб образ з образом не злютувався. Бо цим ти жив, а того — начувався... Піддайся ж владній магії долонь: Хай буде неприступна — ця, з подоб усіх твоїх остання подобизна. Нехай німа, прихована, залізна, вона земних не знає зваб, ні спроб.
1981 р., ймовірно входив до складу збірки "Птах душі".