Шановна Любов Забашта!
Дуже занепокоєний печальною звісткою про хворобу Андрія Самійловича. Моє занепокоєння підсилюється усвідомленою провиною, бо ж я, знаючи про великі громадські завантаження Андрія Самійловича, набрався совісті надіслати йому зошит своїх віршів. Повідомлення про його хворобу тільки збільшує це відчуття провини.Хочу вірити, що здоров'я Андрія Самійловича скоро поправиться і він знову повернеться до своєї роботи. Передайте йому, будь ласка, мої найщиріші побажання скоро видужати і набратися нових сил для щасливої творчості, ощасливлюючої творчості. Для нових дерзань на ниві рідного письменства.
Бажаю Вам, славний поете, швидше вичуняти і безповоротно розлучитись з хворостями.
Шановна Любов Забашта! Що, окрім вдячності за щиру людську участь, можу я відчувати, побачивши свої перші друковані речі? То ж чи мало для мене значення, скільки моїх поезій надруковано - одна, чи дві, чи три? Я мав одне на увазі, а саме: коли в "Літгазеті" побачив тільки "катренні" свої вірші, то вирішив - моїх верлібрових експериментів Андрій Самійлович не схвалює. Саме це і тільки це я й мав на увазі.
Зараз, признаюсь, у мене настільки ущільнений час, що, буває, нема коли і за голову взятися! Отож віршів у мене, тим більше хороших, немає.
Є плани. Але це - як і годиться - саме
невизначене. Хочеться щось зробити з темою Г.С.Сковороди, котра мучить.
