Під час слідства підозрюваному важливо вибудувати спосіб спілкування зі слідчим та прокурором таким чином, щоб не дати жодних нових свідчень про інших людей, які б у судових засіданнях були використані проти них. Саме тому Василь Стус і багато інших ув'язнених просто не дають відповіді на такі запитання, а якщо дають, то такі свідчення про інших часто більше говорять людину, що їх дає, її уявлення про те, що - гідно, а що - не дуже, і де та планка, яку за жодних обставин не можна переступати. Бо слідство - це процес, в якому кожна зі сторін домагається своїх - у більшості випадків протилежних - цілей. До всього ще й тиск, який під час слідства вчиняють на обвинувачуваних, в багатьох випадках буває мало чим обмежений.
Особливо важко людям під час перших зіткнень з правоохоронгною системою, коли ще існують іллюзії, що суд і розгляд справи може бути справедливим.
У цій публікації зібрані свідчення, які Василь Стус давав на знайомих йому людей в лютому 1972 р. (було кілька допитів з 12 до 24 лютого).
П Р О Т О К О Л допиту обвинувачуваного
м. Київ 12 лютого 1972 р.
Слідчий Управління КДБ при Раді Міністрів УРСР по Київській області старший лейтенант Логінов в приміщенні слідчого відділу КДБ при Раді Міністрів УРСР з додержанням вимог ст.ст. 143, 145 і 146 Карно-процесуального кодексу УРСР, допитав обвинуваченого
Стуса Василя Семеновича, 1938 року народження
Запитання: Розкажіть, з якого часу Ви знайомі з Світличним Іваном Олексійовичем, у зв'язку з чим познайомились і в яких взаємовідносинах знаходитесь з ним?
Василь Стус: Відповіді бажаю записати власноручно
Відповідь: Іван Світличний - одна із найчесніших і найсвітліших голів у сьогочасній українській радянській літературі. І я щаслливий, що належу до його знайомих. З ним мене в'язали заняття літературною критикою (з нахилом до наукових досліджень), літературною творчістю; мої стосунки з ним - це стосунки двох літераторів. Чисто по-людськи я його люблю. Знайомий з ним від часу навчання в аспірантурі Інституту літератури АН УРСР, тобто десь із 1963-1964 рр.
Про Зіновію Франко: ...Бо, крім цього, вона лінгвіст, а я літератор. До всього я не мав часу на часті контакти зі своїми хнайомими взагалі, а з З.Т.Франко - зосібна.
Запитання: Що Вам відомо про виготовлення та розповсюдження Зіновією Франко антирадянських та наклепницьких документів?
Відповідь: про це нічого не знаю. Вважаю, що це наклеп на чесне ім'я Зіновії Франко. У кожному разі я абсолютно не вірю, що для такого питання є щонайменші підстави.
Запитання: Які матеріали "самвидаву" Ви одержували від Зіновії Франко та де вони знаходяться?
Відповідь: таких "матеріалів" я від Зіновії Тарасівни ніколи не одержував.
Запитання: Які матеріали, зокрема виготовлені Вами особисто, Ви передали Зіновії Франко, коли та в зв'язку з чим?
Відповідь: "матеріалів" я не виготовляв, отже, не міг і передавати їх. Але ні статей, ні віршів не давав теж. Перекладів своїх - так само. Чужих - так само.
Запитання: На допиті 20 січня 1972 року Зіновія Тарасівна Франко показала про те, що в серпні 1971 року Ви біля оперного театру передали їй статтю про творчість Тичини - "Феномен доби", яку вона Вам повернула через декілька днів при зустрічі в кіностудії ім. Довженка під час перегляду фільму Параджанова "Саят Нова". Що Ви можете пояснити з приводу цих показів Зіновії Франко?
Відповідь: наскільки пам'ятаю, такого не було. І, думаю, не могло бути.
Запитання: З якого часу Ви знайомі з Юрієм Шухевичем, де, коли та за яких обставин познайомились? Які у Вас з ним взаємовідносиини?
За розповідями Михайлини Коцюбинської у 1972 р. Київське КДБ хотіло розіграти публічний сценарій "родичі Франка і Коцюбинського проти українських націоналістів". Рішуча відмова М.Коцюбинської брати участь у цьому фарсі зірвала ці наміри.
Відповідь: бачив його раз чи два в Києві. Познайомився десь у гурті, рік або два тому. Перекинулися кількома словами. Хто самме познайомив мене з ним - не пам'ятаю, як, зрештою, добре не пам'ятаю і самого Юрка Шухевича, який він із себе. З ним не листувався, знаю його занадто мало.
Запитання: Чи відвідували Ви з Юрієм Шухевичем будь-кого з Ваших знайомих? Якщо відвідували, то кого саме?
Відповідь: здається, не відвідував нікого. А втім, може, я забув.
Запитання: На допиті того ж 20 січня 1972 року Зіновія Франко показала, що влітку 1970 року Ви привели до неї додому Юрія Романовича Шухевича і познайомили їх. Під час цього приходу Шухевич, як це показує З.Франко, розповідав про обставини загибелі його батька - одного з керівників підпілля ОУН та про своє особисте життя. Що Ви можете пояснити з приводу цих показів З.Франко, зокрема, чи була розмова про обставини загибелі батька Шухевича?
Відповідь: про такі відвідини і таку розмову я не пам'ятаю. Отже, або Зіновія Тарасівна фантазує, або мені зраджує пам'ять. Відповіді записав власноруч (Підпис В.Стус)
Допитав слідчий УКДБ старший лейтенант (підпис) /Логінов/
Про Вячеслава Чорновола: Запитання: Що Вам відомо про виготовлення та розповсюдження В'ячеславом Чорноволом антирадянських та наклепницьких документів?
Відповідь: невідомо нічого.
Запитання: Які матеріали "самвидаву" Ви одержували від Чорновола і де вони знаходяться?
Відповідь: жодного такого матеріалу я від нього не одержував.
Запитання: Які матеріали, зокрема виготовлені Вами, Ви передавали Чорноволу?
Відповідь:наскільки я пам'ятаю, зі своїх літературних творів я не давав йому жодного.
Запитання: Чи бачились Ви з Чорноволом під час Вашої поїздки до Львова та Моршина у грудні 1971 р. та січня 1972 р. та чи мали з ним розмову про створення комітету на захист Н.Строкатої?
Відповідь: будучи у Львові я бачився з Чорноволом раз чи двічі. Під час цих (чи цієї) зустрічей (-і) я говорив з ним і про захист громадянських прав Ніни Строкатої. Бо зі свого боку вважав своїм моральним обов'язком будь-як і будь-чим допомогти людині, що потрапила в біду і позбавлена всілякої допомоги (навіть передач і десяти карбованців на місяць). В.Стус
Мені зокрема ходило про те, щоб звернутися до офіційних осіб із клопотанням про додержання закону під час слідства та можливого суду, про дозвіл на матеріальну підтримку її під час слідства і можливого ув'язнення. Я вважав би себе негідником, якби мені було зовсім байдуже про долю самотньої зацькованої жінки, що опинилася в нещасті. У розмові з В.Чорноволом була мова про звернення до офіційних інстанцій, підписане групою осіб. Це звернення, здається, мало приблизно таку назву: "Комітет захисту громадянських прав Ніни Строкатої", бо підписана під зверненням група осіб мала просити офіційні інстанції про надання їй права на матеріальну підтримку Н.Строкатої на правах родичів (бо Н.Строката, здається, мала тільки старого батька, якому не під силу оббивати десятки й десятки офіційних порогів і т.ін.).
Запитання: Ким було підписано звернення на захист Н.Строкатої, кому заадресовано і чи підписали Ви назване вище звернення?
Відповідь: я добре не пам'ятаю, хто підписав це звернення. Знаю, що воно мало бути заадресоване до Генерального прокурора Союзу РСР, Прокурора УРСР та Прокурора Одеської області. Формально я цього звернення не підписав, але дав згоду на підписання такого звернення.
Запитання: Хто був автором запропонованого Вам звернення?
Відповідь: я не знаю, хто був автором такого звернення. В кожному разі скажу, що, підписавши його чи, точніше, давши згоду на підпис, я маю право вважати автором такого звернення і себе.
Запитання: Чи привезли Ви текст вищезгаданого звернення до Києва?Якщо привезли, то де він знаходиться?
Відповідь: тексту такого звернення я не мав, отже, цього тексту я до Києва не привозив.
Запитання: У вищезгаданій записній книжці на аркуші з літерою "Ш" є запис: "Шабатура Стефа Львів 17, Кутузова, 116 кв. 2". З якого часу Ви знаєте Шабатуру і які у Вас взаємовідносини? За яких обставин та через кого Ви познайомились?
Відповідь: Стефанію Шабатуру я знаю років 2-4. Познайомився із нею на якійсь із художніх виставок у Києві. Знаю її замало, але шаную. Отже, стосунки мої із нею досить приязні, але без доброго або значного стажу знайомства. Маю її за здібного митця і гарну людину"... В.Стус (підпис)