Тільки в них остання втрат моїх межа, там і смерть не встромить гострого ножа. Краєм повечір’я заламалась путь. Стрінуть мене тишком, мовчки проведуть. В нас одна сполука і принука є. Що навік пропало — тільки те й моє.
Інші публікації з "Переклади В.Стуса"
Лист на етапах з Мордовії до Києва: 13-17 жовтня 1975 р.
14 жовт.
Лист Василя Стуса до дружини та сина від 12.06.1983 р. з камери-одиночки
11 вер.
"Ти наче птах безкрилий..." - першопублікація
29 серп.
"Хай тобі про згадку..." - першопублікація в Україні.
26 черв.
Venu rustique // Приходять і йдуть
12 черв.
Поезія: концепт Василя Стуса
19 бер.
Більше статей