Напевне, так і треба — судилося бо так: упали зорі з неба і надломили мак. Така знялася хвища — ні неба, ні землі, лиш чорне кладовище по нищеній ріллі. Залопотіла злива, мов залива — гай-гай! Кохана, будь щаслива! Коханий мій — бувай!
30.09.1972
Natalia
Інші публікації з "Збірка "Час творчості / Dichtenszeit""
"Так і живи: шукай утрачене..."
16 квіт.
"Між клятих паливод, іуд і христів..."
17 січ.
Богдан Токарський. Масштаби поезії.
25 груд.
У Варшаві презентовано "Час творчості" польською мовою
21 груд.
СОФІЯ і СОФІЙНІСТЬ
4 груд.
Час творчості польською мовою
28 лист.
Більше статей