Історія напою сягає вже майже 5000 років і починається в Китаї.
Чай, як ми його знаємо, з'являється в Україні у XVII-XVIII ст.ст. і був дорогим елітним напоєм. Натомість люди активно заварювали лікарські трави, гілочки смородини, листя малини, іван-чаю та ін., і ці напої й нині традиційно називають чаєм...
В інтелектуальних колах крахни традиція пити чай вже з кінця XVIII ст. стає модою. Так у березні 1786 р. Сковорода пише священнику Якову Правицькому: "Пришли, друже... пару лимончиків до чаю..."
Любив пити чай і Тарас Шевченко - з лимоном, цукерками, кренделями, сухариками, але найбільше - ромом. Між іншим, чай останнім напоєм Тараса Григоровича: о 5 ранку 26 лютого (10 березня) він просив служника зробити йому чай. Випив стакан чаю з вершками і пішов до майстерні. Пів на шосту поета не стало.
Традиційні чаювання були і в колі Світличного - Стуса, які доповнювали інтелектуальні розмови і читання літературних творів чаюванням. Ця ж традиція зберігалася і в таборах, де запарений в кварті чифір, передавали з рук в руки у дружньому колі. Саме традиція пити чифір чи дуже міцний чай робила чай таборовою валютою і тому пакети чаю були включені до списку заборонених для передачі чи надсилання в'язням продуктів.