ВПЛИВ СКОВОРОДИ НА ВСІ СТАНИ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА (конспект та роздуми над забороненою в 1950-х книгою Дмитра Багалія)
Вплив цей - в двох лініях:
1. будив критичну думку щодо віри 2. уперто проводив серед мас моральний ідеал.
Гносеологія Сковороди:
1. була надзвичайно універсальна 2. була органічно зв'язана з філософією.
З проповіддю двоякого характеру (спекулятивного та етичного) Сковорода звертався до читачів.
Сковорода говорив, що всі стани однакові і бог нікого не обділив, а прокльон накладає тільки на синів противлення, цеб-то тих, хто не запитавши своєї природи, бере для себе посади та працю під впливом оман та примх".
Сковорода дуже вплинув на Ковалинського, з яким він говорив про постійні зміни в житті про те, що ніщо не гине без сліду, а лишень змінює форму".
Саме християнство Сковорода розуміє, як заповіт найбільше щирої дружби.
У Фе<нерозб.>а Квітки був і письменик Вернет, що подружився з І.І.Квіткою і лишив цікаві спогади про Сковороду, з яким він зустрічався в Харківському гуртку Григорія Савича Сковороди (у Піскуновського). <нерозб.> Квітка сам розповідав про своє знайомство зі Сковородою та рорбив гумористичні додатки до його пісні "Всякому городу". Ілля Іванович Квітка не був ченцем, але жив як чернець і в той же час студіював українську історію.
"Не той дурний, хто чогось не знає, а той, хто не хоче знати"!!
"Той бачить людину і любить її, хто любить її думки".
"Висока освіта піднесла його (Сковороду) на недосяжну височінь над народною масою, але він, відчуваючи свій органічний зв'язок з народом та бажаючи піднести його розум та мораль, розбудити його від сну до нового житія, до оновлення, як розумом, так і морально, або, краще сказати, до переродження, постійно шукав зносин з народом, щоб вплинути на нього своїм живим вогненним словом та прикладом свого життя".
"А все ж таки Сковороду треба назвати своєрідним народником, українським народолюбцем свого часу, попередником майбутніх хлопоманів у протилежність Шевченкові (sic!) 188.
Але одначе за свідоцтвом А.К.Амишинського "дуже приваблювала до Сковороди простий народ його рідна українська мова, якою викладав свою усну науку новий Сократ". Про народництво Сковороди свідчать і уривки з творів, що не збереглися до нашого часу (Книжонка "О любви до своих", нареченная Ольга православная. Симфония о народе про внутрішню людину та лист до архімандрита Георгія Кониського. Уривки ці зберіг Хіджеу, згадай пісню "Ой туди ся тулять люди, куди їм похило, туди очі виглядають, куди серцю мило", або "кожен повинен взнати свій народ і в народі себе. Чи ти русин? Будь ним. Чи ти лях? - Будь ляхом. Чи німець? - німецтвуй. Чи француз? Французуй. Чи татарин? - Татарствуй.
Мудрствують: простий нарід спить, хай спить - сном міцним, велетенським, як в казках. Але від всякого сну прокидаються, і хто спить, той не мертвечина та не трупище. Коли виспиться, так прокинеться, коли прокинеться, то забодрствує . (189).
Деякі пісну Сковорода сам поклав на музику.