Головна книга віршів Василя Стуса. Існує в Двох головних версіях - Магаданській та Київській.
Магаданська версія коротша, але цілком закінчена. Рукопис збірки в загальному зошиті темно-коричневого кольору абсолютно закінчений. Укладалася з віршів першого ув'язнення в Мордовських таборах (1972-1977) та заслання (1977-1979 рр.). Закінчена на початку 1979 р.
Основний корпус (Київська версія): перші дві частини поет встиг начисто переписати до травневого арешту в 1980 р. Третя існує у вигляді змістів і шматків автографів, але не викінчена остаточно. Переписувалася вона вечорами та ночами після роботи (спершу в ливарному цеху, а пізніше на конвеєрі взуттєвої фабрики). Повертаючись з роботи поет спершу кілька годин спав, а потім до пізньої ночі працював над рукописом.
Перше видання: наприкінці 1970-х до Надії Світличної потрапив один з чернеткових варіантів "Палімпсестів", які Василь Стус надіслав поштою із заслання (рукопис був загорнутий приблизно в 20-25 шарів паперу і така посилка дійшла до невідомого адресата, який і переправив рукопис за кордон). Надія Світлична розшифровувала автограф кілька років, набирала його, а потім з Юрієм Шевельовим уклала книгу. Літературознавець Ю.Шевельов спробував укласти вірші за хронологічним принципом, мимохіть зруйнувавши смислові зрощення, які були важливі для поета, адже книга - свічадо буття душі, яка витворила особливий герметичний світ в умовах неволі. Вперше "Палімпсести" були надруковані в США в 1986, вже після смерті Василя Стуса.
Перша згадка: "Тим часом переписую свої старі вірші. Хочу мати їх підправлений і дороблений чистопис. Отож, дещо доробляю, дещо змінюю, дещо відкидаю. Цікаво аналізувати їх купно — в них зовсім немає мого теперішнього побуту. Так, ніби я десь посередині — між небом і землею. Відчуваю, що непомітно консервуються форми сприймання й поетичного потоку. І з цим мушу миритися. Бо вірші в цих умовах — це й знаки своєї певності, самозбереження, а тому за консерватизм форми хапаєшся, як сліпий за паркан. Поки переписав понад 60 віршів. Приміряю їх до концентру, а цей концентр має орієнтовний смисл палімпсестів..." (З листа В.Стуса до батьків від 7-10.12.1975 р. з Мордовських таборів)
"...попереднє моє висилання — десь 47 віршів — то лише спроба. Там є чимало геть недокінченого, але смисл був — урятувати їх од лихої години (хай і недокінчені). Отож, то була не збірка, не цикл, а слід вічної втечі од напасників.
Палімпсести подарувала мені травма. Це майже те, що я бачив у задумі.
Нині переглядаю зошити — визбирую пропущене, чого нема в палімпсестах, хочу засісти за цю роботу: довикінчування. Буду надсилати подачами. Уявляю собі це так: є менший корпус палімпсестів, як на мене, цілком самостійної ваги. А дасть Біг — то буде і більший. Але — як дасть Біг, бо погода злецька, та й умови житлові погіршали: вже троє, а творчої самоти нема. (Лист до дружини та сина 31.12.-1.01.1978 р. із заслання в селищі Матросова, Магаданської області)
"Маю велику збірку “Палімпсести“ — на 300 віршів, хоч, правда, долі її не знаю..." (Лист до рідних 12.09.1983 з табору в сел. Кучино, Пєрмської обл.).