"Повертаєшся..." - перша публікація вірша

stus_czco/jF_wEj8Sg.jpeg
Чистовий автограф чорним чорнилом вірша 1966 р. із загального зошита білого кольору з типографським надписом “Общая тетрадь” та авторською ремаркою “Venu rustique”. Розмір: 20,5х17,0 см. Середина 1960-х рр. З архіву Дмитра Стуса.

Повертаєшся на чотири сторони світу Прориваєшся з стін, з усіх чотирьох, із грат Де ти, літепло півдня, де ти, міте, де ти друже мій, де - оскаржений брат. О, повертаєшся сновигаєш, як тінь овидна перевертаєшся, як старий більшовик у могилі Але ж як то? Як не соромно? Як не встидно? Пристаєш, не ставши на силі. Ох і нехворощ. ох і хворість і знову нехворощ. ох і безум задимів, мов пара легка прориваєшся в білим світ закіптюженим негром

кармелітом, розкольником каїном. Все - горить. Все горить без вогню. Гогоче. Все - як вар. Як удари, якими вганяють кров. Кров співає між ребрами. Кров регоче і випалюється, ніби глечика темне нутро. Варіанти: 10 <снуєш ніби> тінь овидна

Інших джерел тексті не виявлено. Пошуки етичної платформи особистості через абсурд реальності. 1966 р.

dvstus@gmail.com