Повертаєшся на чотири сторони світу Прориваєшся з стін, з усіх чотирьох, із грат Де ти, літепло півдня, де ти, міте, де ти друже мій, де - оскаржений брат. О, повертаєшся сновигаєш, як тінь овидна перевертаєшся, як старий більшовик у могилі Але ж як то? Як не соромно? Як не встидно? Пристаєш, не ставши на силі. Ох і нехворощ. ох і хворість і знову нехворощ. ох і безум задимів, мов пара легка прориваєшся в білим світ закіптюженим негром
кармелітом, розкольником каїном. Все - горить. Все горить без вогню. Гогоче. Все - як вар. Як удари, якими вганяють кров. Кров співає між ребрами. Кров регоче і випалюється, ніби глечика темне нутро. Варіанти: 10 <снуєш ніби> тінь овидна
Інших джерел тексті не виявлено. Пошуки етичної платформи особистості через абсурд реальності. 1966 р.