Скажи ім’я своє, поете, і я вгадаю, ачи ти засяг у горнім перелеті своєї ярої мети, що раптом може спалахнути і без вогню, ти волі брат чи, свого духу супостат, загуби просиш, як покути для хисту ницого. Кажи ж: коли ти Бога не гнівиш любов’ю злою і коли ти капариш недолугий вірш без честі й совісті, годі ти не потикайся і облиш автодафе благословенне для інших: тих, котрі горять, а цілий світ боготворять своїм конанням нескінченним.
23.1.1972