Уже моє життя в інвентарі розбите і розписане по пунктах, як кондаки твої і тропарі. І тільки дух мій ярим громом бухне над цей похмурий мур, над цю журу, і над Софіїну дзвіницю зносить угору й гору. Хай-но і помру — хай він за мене відтонкоголосить три тисячі пропащих вечорів, три тисячі світанків лебединих, що оленями йшли між чагарів і мертвого мене не розбудили.
23.01.1972