Христос воскрес.
Воістину воскрес.
Як би нам не було складно на Великдень ми радіємо Божому чуду, яке дарує любов.
Великдень 1978 р. в житті Василя Стуса. Селище Матросова Магаданської обл.: "Сопки, тобто гори, що надовкола, — ще в снігу. Внизу біжить брудна вода, надвечір усе підмерзає.
На Великдень я купив у кулінарії пасочку, зварив три яйця (більше не було) в лушпинні цибулі, чорнилом зробив узори — вийшло незле: жовто-зелені, теплі, приємні на око. Сьогодні — Перше травня. Я сам у кімнаті, пишу листа, а на четверту дня збираюся з дітьми подивитися “Мауглі“ — аж 5 серій на два дні!" (Лист до сина від 28.04.-1.05.1978 р.).
Сенс любові: "Щедре серце — дається любов’ю. Великою любов’ю, більшою за Тебе. У Твої літа найголовніше, може, вчитися любити. Вміти любити — то велике вміння. Не знаю, чи є в Тебе дівчина. Коли є (чи — коли буде) — намагайся, щоб вона була вища за Тебе. Тобто, щоб Ти дотягався до неї, а не опускався. Коли ж вона надто земна, то вигадай її — небесною, і вона стане небесніти. Але краще, щоб у неї було і землі, і неба. Дівчина має надати Тобі змогу — кращати, а не гіршати. Любов — то, може, єдина справжня квітка, подарована людині Богом. Тільки в любові людина розумна. І навіть: що більше, дужче любиш — то розумнішаєш. Інших квіток, кращих за цю, квітку любові, я не знаю" (Лист до сина від 3.10.1983 р., карцер табору ВС-389/36, сел. Кучино, Пєрмської області).