Відчув себе - й досить, а чуєш, бідо: три серця, розпуклі наповна. І не береженого бог береже, а воля, а доля жертовна. Жертовна молитва, жертовна клятьба, жертовна любов і долоні, довіку не буде із мене раба, душа поневажить полони. Їй радісно вмерти, бо світ цей сліпить, бо суще не любить живого Яка ж бо ти гожа, засліплення мить. Та все проривайся до бога.
dvstus@gmail.com