"Вона і я поділені навпіл..."

Вона і я поділені навпіл містами, кілометрами, віками. Озвалось паровозними гудками твоє минуле із кількох могил

Грудень 1965 р. Василь і Валя. Вірш включено також до зб. "Палімпсести".

І отрусивши предковічний пил самотньої душі, понад зірками ти пролітаєш, вибитий із сил. Земля — над нами. І земля — під нами. Бо одмінився день тобі. Поранок цідився крізь шпарини домовин. Десь там береза, і паркан, і ґанок, неназвана жона і мертвий син, скоцюрблений од болю молодого ще спередсвіта. І сльозу сльоза повільно побивала. Слава Богу за те, що жоден слова не сказав, лише зчорніле небо пік очима, надсило спогади за душу тряс, допоки тьмяним видом не загас, обмерзлими ворушачи плечима.

13.07.1972

dvstus@gmail.com
Тільки аутентифіковані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть, будь ласка.