Здається, кожен день до мене йдуть листи — від рідних, від коханих, від знайомих. Лише в нічному снінні є питомий знак, що там є син і там є ти, моя голубко вижурена, люба, ти за межею, за ріллею, там, куди, аби я волю дав чуттям, на ліктях зміг би доповзти. До дуба, у бурю зламаного, до сосни, що глицею у моторошні сни увійде владно, ніби смерть-загуба. Там хата спить, як курка на паркані, там чорний стіл од туги аж лящить. І все мені від поночі іржить муругий кінь у сонячнім аркані.
20.1.1972 р. Камера попереднього ув'язнення Київського КДБ
