Як моторошні сни, ці дні і ночі

Як моторошні сни, ці дні і ночі пригнічують мене і додають безмежних сил. Хоч силоміць ув очі засилюй сон. Привиддя постають спогадані, згорьовані, урочі, з моїх артерій кров солону точуть, а як криваві зозулі кують. І перегуслі зойки, мов туман, зависли над вікном, беруть у бран мене, німотного, і вгору зносять, де київські вітри тонкоголосять і крізь вікно нашіптують мені якісь слова, облесні та чудні. 25.1.1972