Пам'яті М. К. Зерова
Колеса глухо стукотять, мов хвиля об паром, стрічай, товаришу Хароне, з лихом і з добром. Колеса б'ють, колеса б'ють, кудись торують путь. Уже. Додому не вернуть, додому не вернуть. Колеса глухо стукотять, колеса стукотять в христа, в вождя, в усіх божат і в мать і перемать, Москва, гора Ведмежа, Кем і Попів острів — шлях за ґратами, за вартами. розбухлий на сльозах. І знову В'ятка, Котлас, Усть- Вим, далі — до Чиб'ю. Рад-соц-конц-таборів союз, котрий Господь забув, диявол теж забув. Тепер тут править інший бог: марксист, расист і людожер — один — за трьох. Москва — Чиб'ю, Москва — Чиб'ю, печорський концентрак споруджує нову добу на крові і кістках.
Вірш був частиною "складу злочину" В.Стуса під час суду 1972 р., а слова "марксист, расист і людожер" класифікувалися судом у вироку як доказ антирадянської позиції поета.