Минає час моїх дитячих вір

Минає час моїх дитячих вір. І я себе з тим часом проминаю. І вже не віднайдусь. І вже не знаю, А чи впізнав би на човні новім Свій давній берег. Ні, напевно, ні. Бо сам собі, відринутий від болю, Пливу за днем, за часом, за собою в новому необжитому човні. Ні небожителі, ні жебоніння трав, Ні перехлюпи хвиль — ніщо не скаже Тобі про повертання. Не розв’яже Твого питання: годі чи пора… Ти сам пливеш, відринутий від себе. І лиш за гребнем прозираєш гребінь. 1964