Мов лебединя, розкрилила

Мов лебединя, розкрилила тонкоголосі дві руки, ледь теплі губи притулила мені до змерзлої щоки, сльозою темінь пронизала, в пропасниці чи маячні казала щось — не доказала. Мов на антоновім огні, не чув нічого я й не бачив, в останньому зусиллі зміг збагнути: все. Тебе я втрачу, от тільки заверну за ріг.

25.01.1972

Natalia
Тільки аутентифіковані користувачі можуть залишати коментарі. Увійдіть, будь ласка.