Невже ти народився, чоловіче

Невже ти народився, чоловіче, щоб зазирати в келію мою? Невже т в о є життя тебе не кличе? Чи ти спізнав життєву путь свою на цій безрадісній сумній роботі, де все людською мукою взялось? Ти все стоїш в моїй тяжкій скорботі, твоїм нещастям серце пойнялось моє недужне. Ти ж — за мене вдвоє нещасніший. Я — сам. А ти — лиш тінь. Я є добро, а ти — труха і тлінь, а спільне в нас — що в’язні ми обоє дверей обабоки. Ти — там, я — тут. На порізнили мури, як статут. 26.01.1972