17.VI.77 р.
Сервус, Левку!
Мій Київ по-старому мовчить. Правда, дістав листа од Михайла Гориня з прекрасними книжками («Український одяг» і «Шевченківський словник»). Але що там на Україні – не знаю. Чомусь мене старанно ізолюють од неї. Днями (15.VI.) прийшли мої рукописи з ГБ (11 зошитів) – по них, здається, чортиська топталися чобітьми – брудні й піддерті, зім’яті. Ґвалтували, мабуть, мою Музу, песиголовці.
Чекаю на приїзд дружини (має бути десь от-от). Тимчасом застудився добре (вічна мерзлота штольні – аж руки грабіють, а по штрекові – вітер загонистий, а стане мокрий чуб – от і хапаєш): чи пневмонія, чи бронхіт. Поки вилежую боки – під п’яні окрики, верески, вищання бітлових плагів.
Трохи не розумію, Левку, чому переривається листування у Вас, старих в’язнів – межи собою. Хіба то годиться, га?
Напишіть мені за Українську Громадську Групу сприяння, як стоїть справа у недавніх в’язнів – чотирьох. Кому це дали 15 літ (П.Рубанові?), а кому 8? За що?
Мирослав Маринович був написав до мене. Його прізвища я не знав, а тому не надто квапився з відповіддю. А тепер – пізно. Дуже шкода.
Пишіть мені лише цінні листи (крадуть і їх, але рідше, ніж рекомендовані: ці всі йдуть – гамузом цілим – у ГБ).
Уклін Вашій дружині.
Коли маєте які новини від хлопців-в’язнів (точніше, про них) – перекажіть. Я ж дістав од них лише два: од Євгена Сверстюка і Михайла Хейфеца (літерат із Ленінграду). А новини, як відомо, з таборів ідуть не через листи.
"новини... з таборів ідуть не через листи"
Думаю позивати адміністрацію ЖХ 385 за те, що завдала мені стільки фізичних тортур. Позиватиму видавництво «Радянський письменник», що не повертає збірки віршів.
Най щастить.
На 19 зоні – 100-денний піст.
Василь Стус