39 років тому не стало Василя Стуса.
39 років присутність Поета в ноосфері України стає дедалі відчутнішою, а тому, як писав Борис Олійник, - "Кого ж хоронити, як пісня жива?!".
Невеличка добірка висловів Василя Стуса:
"Тож дай мені - дійти і не зотліти, дійти - і не зотліти - дай мені! Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні" ("Верстаю шлях — по вимерзлій пустелі...").
"Горе тій країні, де цькують людей..." ("Місце в бою чи в розправі?")
"...сприймай маленькі везіння за дари богів. Боги не люблять робити великих дарунків, вони теж навчилися понять рівноправності й демократичної міри" ("Подорож до Щастівська").
"Дякую, Боже, за мить торжества..." ("Дякую, Господи, — чверть перейшла...").
"Треба мати тверде переконання, що твоя Правда за тобою" ("Пам'ятка українського борця за волю").
"...жити — то не є долання меж, а навикання і самособою- наповнення. Лиш мати — вміє жити, аби світитися, немов зоря" ("Мені зоря сіяла...").