У грудні 1970 р. у Василя Стуса остаточно склалась концепція експериментальної поетичної збірки "Веселий цвинтар".
Дві закладки на друкарській машинці були надруковані безпосередньо самим поетом.
В більшості з цих збірочок поетом були внесені правки чорною чи фіолетовою кульковою ручкою. Серед літер шрифту друкарської машинки, на якій друкувалась збірка, не було літер "є", "і" та "ї".
Сама машитнка не збереглась. Її було вилучено в поета під час обшуку 13 січня 1972 р., а потім її сліди губляться в архівах КДБ.
Проте залишився примірник "№1", який було повернуто Дмитру Стус на початку 1990-х.
Варто додати, що поет власноруч не лише надрукував, але й прошив книжку, яку потім дарував найближчим друзям.
Зберіг книжку лише товариш Василя Стуса, доктор хімічних наук і організатор літніх виїздів опозиційно налаштованих інтелектуалів на річку Прип'ять (наметове містечко на ній називали навіть Прип'ятською республікою) Генріх Дворко.
Він же у 1979 р. повідомив Василю Стусу, що його книга не знищена, як думав поет, а зберігається у нього.