Любов - на позір найбільш "зрозуміле", але найменш адекватно прояснене слово не лише в словнику Василя Стуса. Так чи інакше, але всі визначення цього слова позбавлені тієї енергії, неспокою і тепла, без яких воно втрачає якість і трансформується заледве не в антиномію: "любов до роботи", "любов до батьківщини-матері" - типові загальники у яких дидактична складова геть не підкріплена емоційно.
"Нова любов, нове життя..." (Й.-В.Гете в перекладі В.Стуса)
Саме тому обзазно-емоційні, чуттєво-енергетичні вислови на тему любові часто дають значно більше для розуміння суті слова Любов, аніж формальні визначення.
Утім і серед останніх є варті уваги.
Скажімо, в психологічному словнику є таке визначення: Любов - високий ступінь емоційного позитивного ставлення, що виокремлює об'єкт з-поміж інших і поміщає його в центр життєвих інтересів суб'єкта. Логічно і доволі точно - "без тебе і життя нема", - проте визначенню бракує емоційного напруження і забарвлення аж настільки, що не всі можуть співвіднести це визначення з гостротою особистого переживання любові.
Саме тому більшість поетів з різним успіхом вдавалася до образних означень почуття любові.
У листі до дружини від 22.11.1978 р. Василь Стус так описує свої почуття до дружини: "Із вдячності Тобі за розуміння навіженого чоловіка надсилаю вірша Едварда Естліна Каммінгса, художника і поета:
Любовь — сильнее чем забыть слабей чем вспоминать и реже мокрых волн любить и чаще чем терять она безумней и лунней и быть не меньше ей и все моря в сравненье с ней лишь глубже всех морей любить простей чем побеждать не меньше чем прожить она не меньше чем начать и меньше чем простить она разумней и дневней и не умрет поднесь и небеса в сравненье с ней лишь выше всех небес".
В листах до сина поет окреслює універсальне поняття любові, але в цьому описі також бракує емоційної складової, яку замінено описовістю: "...люди мають жити, як янголи: з любов’ю одне до одного, з почуттям, що всі люди — брати, рівні, чесні, богоподібні, всесильні, незламні, кришталеві. Світ — це таночок усіх людей, що взялися за руки і чуються братами, просвітлими душами, що ширяють межи небом і землею — як степові жайворони, співом славлячи сонце і дощ, і сніг, і бурю, і річку і дерева і птаство і метеликів і тигрів і бедриків (сонечка!) і вовків. Бо все — живе і хоче жити. Тож хай живе — усе, що росте, цвіте, пасеться, розриває зубами, кігтями. А ми, брати — люди, — посеред квітів, птаства, і звірини, і дерев. Усе, що ми зробимо доброго, піднесе небо ще вище, від нашої добрості хмари стануть біліші, а небо — голубіше, а сонце — ясніше" (Лист до сина від 25.04.1979 р.).
У листі до дружини від 16.05.1981 р. Василь Стус продовжує тему: "Каммінгс має дух Хемінгуея (американський дух?)...
"Любовь — сильнее, чем забыть..." (Камінгс)
Любовь — сильнее, чем забыть — це стереометрія духу. Форми космічні, тобто, може є октаедри які, але — не тільки (космічна метрія має ряд таких продовжень — в’яжень і площин, що кожен, вихований на гео- (не те, що плані-) метрії, голову скрутить. Бо ж — життя. Любов...
Усе це — геть сучасно: на рівні теперішньої музики, живопису, естетики. Поетика України — на 95% є поетика волоїзної (їхавши волами) “Чорнії брови, карії очі“, а нормальна людина дивиться на цю поетику як з якого паноптикуму..."
У 1981-му - вже після останнього побачення з дружиною та сином, - Василь Стус кілька разів звертається до прояснення слова Любов, з чого можна зробити висновок про важливість вияснення значення цього слова: "Мені подобається широта почуттів у Цветаєвої — як гірська річка. Ось... що таке любов... - “это все дары в костер и всегда задаром“ (диви, як стисло мовлене, тому такий “неправильний“ синтаксис... Писати так — то верх майстерності (можливо, й геніально). Це вже кристалізоване мистецтво — як морська сіль на березі... (Лист від 10.08.1981 р.).
3 жовтня 1983 р. у вітальному листі до 17-річного сина поет пише: " Щедре серце — дається любов’ю. Великою любов’ю, більшою за Тебе... У Твої літа найголовніше, може, вчитися любити. Вміти любити — то велике вміння. Любов — то, може, єдина справжня квітка, подарована людині Богом. Тільки в любові людина розумна. І навіть: що більше, дужче любиш — то розумнішаєш. Інших квіток, кращих за цю, квітку любові, я не знаю..."
Ти великий, як світ, Риме, та ж без любови був би і світ не як світ, був би і Рим не як Рим (Р.-М.Рільке. Римські елегії. Переклад Василя Стуса).
В українській традиції пієтет до "любови" існував здавна. Згадаймо, скажімо, як у одному зі своїх листів Григорій Сковорода пише: "Omnia praetereunt, sed Amor post omnia durat. Omnia praetereunt, haud Deus, haud ed Amor" (Минає усе, та Любов зостається і після усього. Минає усе, та не Бог, не Любов).
Василю Стусу близька ця висока традиція, що підносить людину та її дух. Антитезою любові у нього виступає імітація любові, що є тією останньою поразкою, яка девальвує душу:
ЛЮБОВ ІМІТАЦІЯ ЛЮБОВІ
О що то — єдність душ? О що то — щирість? Внизу проказують: нам з тобою Довіра? Приязнь? Що то є любов? жити в любові й радості. То рівновага звички. Скам'яніле Вгорі повторюють: мав би ніж — здивовання, подовжене в віки ("Зимові зарізав би як собаку ("Веселий дерева"). цвинтар", "Палімпсести").
Це — говорить кров, ...Так живучи у ролі аж до смерті, що любити — значить існувати, вивчай слона забуті: боротьба, бо життя — любов ("Час творчості"). народ, любов, несамовитість, зрада, порядність, честь... життя на гріш, а так багато слів (Веселий цвинтар).
Нас матері зродили на любов — ...бо взавтра загадав мені суфлер орати землю, жито засівати, демонструвати щастя три години щоб Господом дароване віддати... ("Час чотири — гнів, а решту дня — любов творчості"). і відданість... (Веселий цвинтар).
...поезія, найбільша із оман, ...білява дівчина, котра бере нас у любовний бран, для якої любов до народу аби потому ’ддати на розп’яття ("Час означає тільки плотську любов творчості"). (Веселий цвинтар).
...Скоро-скоро голуби як друзі, донесуть до тебе дух небес, бризки сяйва на вечірнім прузі і любов, котрою світ воскрес ("Па- лімпсести").
За Стусом ЛЮБОВ є визначальним вектором виповнення людиини: спражня - підносить і наповнює, імітація - спустошує, забирає надію та робить безсенсовним саме життя.
Тому - вчися любити друже, вчися любити...